Чинний закон про військові звання не внесено до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України

Запит до Міністерства юстиції України було подано з метою уточнення правового статусу закону, що регулює військові звання в Україні. Підставою для запиту стала частина шоста статті 92 Конституції України, яка прямо закріплює, що військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання встановлюються виключно законами України.

Це означає, що порядок їх встановлення не може регулюватися указами, постановами чи внутрішніми наказами міністерств — лише законом, офіційно прийнятим Верховною Радою та належним чином оприлюдненим.

В офіційній відповіді Мін’юсту від 7 серпня 2025 року (вх. № ПІ-М-3264) зазначено, що так званий закон «про військові звання» не надсилався для включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Згідно з Інструкцією Мін’юсту про порядок включення НПА до реєстру, затвердженою наказом № 57/5 від 26 червня 2002 року, така процедура є обов’язковою для всіх законів, що підлягають застосуванню. Таким чином, Мін’юст вказує на відсутність фінальної реєстраційної процедури, без якої будь-який акт не вважається офіційно чинним у юридичній практиці.

На перший погляд може здатися, що відповідний закон взагалі відсутній. Проте це не зовсім так.

Фактично Верховна Рада України прийняла закон № 680-IX від 4 червня 2020 року під назвою «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців», який набрав чинності з 1 жовтня 2020 року. Цей закон містить чітку ієрархію звань, а також перелік змін до інших законодавчих актів — статутів Збройних Сил України, закону про військову службу тощо.

Він оприлюднений на офіційному сайті Верховної Ради та має публічний статус чинного нормативного акту.

Втім, Міністерство юстиції підтверджує, що цей закон не було передано для реєстрації в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів, що формально може поставити під сумнів його юридичну застосовність у певних правових процедурах. Це протиріччя між фактичним існуванням закону та його відсутністю в реєстрі створює правовий парадокс: норма ніби існує, але через недотримання процедур її статус може бути оскаржений у судовій практиці.

Таким чином, дана відповідь Мін’юсту фіксує прогалину у правозастосуванні: попри прийняття закону № 680-IX, держава не виконала всіх процедурних вимог, необхідних для його повноцінної юридичної дії.

Це може вплинути як на легітимність окремих призначень, так і на загальну правову визначеність системи військових звань у країні.