1. Статус і мета матеріалів

Усі матеріали, розміщені на цьому ресурсі, становлять собою аналітичні дослідження та моніторингові звіти Центру правових норм України, присвячені питанням дискримінації, правових колізій та наслідків українського законодавства для реалізації колективних прав народів.

Публікації мають виключно інформаційний, правозахисний і просвітницький характер та не містять закликів до будь-яких протиправних дій.

Мета проєкту — документування та аналіз дискримінаційних практик у законодавчій, медійній та суспільній сферах, а також виявлення правових суперечностей, що впливають на реалізацію прав народів та їх міжнародно-правовий захист, в умовах відсутності широкого професійного обговорення цих питань («юридичного мовчання»).

2. Принцип недискримінації

Редакція сайту категорично відкидає й засуджує будь-які прояви расизму, антисемітизму, ксенофобії, етнічної чи релігійної ненависті, шовінізму, а також будь-які форми дискримінації та пропаганди переваги.

Проєкт заснований на фундаментальному принципі рівної та невід’ємної гідності й прав усіх народів і етнокультурних груп без винятку.

Ми послідовно відстоюємо верховенство права та вимагаємо рівного юридичного захисту для всіх спільнот, а також недопустимість будь-яких форм колективного покарання чи позбавлення народу його правосуб’єктності.

3. Відповідь на потенційні звинувачення в екстремізмі

Будь-які спроби охарактеризувати опубліковані матеріали як націоналістичні, нацистські, екстремістські чи такі, що розпалюють ненависть, є юридично та фактично неспроможними і розглядаються як дії недобросовісного характеру, спрямовані на дискредитацію правозахисної діяльності.

Націоналізм у дискредитуючому сенсі передбачає вимогу виняткових привілеїв для однієї групи.

Нацизм — ідеологію расової чи етнічної переваги та винятковості.

Вимога дотримання та захисту фундаментальних прав для всіх груп, включно з титульною нацією, у рамках демократичних процедур і верховенства права не може бути віднесена ні до націоналізму, ні до нацизму.

Це є реалізацією універсальних правозахисних принципів.

4. Методологічна та юридична основа

Усі аналізи підготовлені на основі відкритих джерел, офіційних текстів законодавчих актів України та міжнародного права.

Публікації підготовлені незалежними авторами — представниками етнокультурних груп, які не є професійними юристами, — і становлять форму законної правової самооборони та суспільного контролю.

Ця діяльність обґрунтована такими міжнародно-правовими нормами:

Статті 1, 2, 19 і 20 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (1966 р.).

Стаття 1 закріплює право народів на самовизначення та вільне розпорядження своїми ресурсами.

Стаття 19 гарантує свободу шукати, отримувати і поширювати інформацію та свободу вираження думок.

Стаття 20 забороняє пропаганду війни та розпалювання національної чи расової ненависті.

Ці норми прямо підтверджують законність аналізу законодавства та його наслідків, а також право публікувати критику за умови неприпустимості закликів до ненависті.

Статті 1 і 2 Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (1948 р.).

Вони покладають на держави обов’язок запобігати і карати дії, вчинені з наміром знищити повністю чи частково національну, етнічну, расову чи релігійну групу.

Посилання на ці статті виправдовує необхідність документування ознак дискримінації та попередження їх ескалації.

Стаття 7 Римського статуту Міжнародного кримінального суду (1998 р.).

Вона дає визначення злочинам проти людяності, включно з переслідуванням за етнічними, культурними чи релігійними мотивами, депортаціями та іншими актами системного насильства.

Ця норма використовується для аналізу того, як правові конструкції можуть створювати умови для масових порушень.

Стаття 51 Статуту ООН.

Вона визнає невід’ємне право на індивідуальну і колективну самооборону у випадку збройного нападу.

Йдеться про право спільнот захищати свою суб’єктність та ідентичність ненасильницькими засобами, включно з правовою самообороною.

Стаття 17 Загальної декларації прав людини (1948 р.).

Вона гарантує право володіти майном індивідуально і колективно та захист від свавільного позбавлення.

Ця стаття релевантна при аналізі обмежень культурних, мовних та релігійних прав і пов’язаних із цим питань власності та спадщини.

Преамбула та статті 1, 2, 55 Статуту ООН.

Вони закріплюють принципи рівноправності та самовизначення народів, поваги до прав людини і основних свобод для всіх.

Ці норми слугують основою для утвердження легітимності правозахисної ініціативи як частини колективного права народу.

Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), статті 10, 14, 17.

Стаття 10 гарантує свободу вираження думки.

Стаття 14 закріплює принцип недискримінації.

Стаття 17 забороняє зловживання правами на шкоду іншим правам і свободам.

Ці положення задають рамку допустимої критики та правового аналізу в умовах демократії.

5. Позиція щодо російської агресії

Редакція сайту у категоричній та недвозначній формі засуджує збройну агресію Російської Федерації проти України, незаконну окупацію українських територій, воєнні злочини, злочини проти людяності та акти державного тероризму, що чиняться російськими силами.

Російська Федерація та її представники не мають жодних моральних чи правових підстав для використання матеріалів цього сайту у своїх пропагандистських, воєнних чи виправдальних цілях.

Будь-які такі спроби є цинічною маніпуляцією та зловмисним перекрученням змісту публікацій.

6. Принципи роботи з контентом

Динамічність і відкритість: усі матеріали мають динамічний характер.

Тексти уточнюються, редагуються та актуалізуються у міру надходження нових документів, фактів, свідчень і аргументованої критики.

Усі суттєві зміни фіксуються і публікуються відкрито в інтересах максимальної прозорості та об’єктивності.

Професійна критика: редакція вітає і запрошує до конструктивного діалогу юристів, адвокатів, правозахисників, дослідників та всіх зацікавлених фахівців.

Усі обґрунтовані зауваження, що вказують на фактичні чи інтерпретаційні помилки, будуть ретельно вивчені, і у разі їх підтвердження матеріали будуть оперативно виправлені.

У випадку серйозних помилок можуть бути опубліковані офіційні спростування та вибачення.

Використання ШІ: частина матеріалів і перекладів проходить через системи штучного інтелекту та API-інтерфейси, які автоматично вносять виправлення або інтерпретації на основі аналізу текстів, відкритих джерел та обговорень.

Це означає, що навіть оригінальні україномовні чи російськомовні тексти можуть містити машинні інтерпретації, які не завжди точно відображають задум авторів.

Редакція не виключає можливості появи таких помилок і зобов’язується оперативно їх виправляти після виявлення.

У випадку будь-яких розбіжностей чи спорів виключний пріоритет має оригінальна версія матеріалу після перевірки людиною.

7. Заключне положення

До моменту отримання вагомої, мотивованої і публічної професійно-юридичної критики, що спростовує висновки по суті, усі публікації на цьому ресурсі розглядаються як добросовісний внесок у розвиток відкритого громадянського суспільства та суспільно-правової дискусії.

Вони спрямовані виключно на подолання правових колізій, інституціоналізованої нерівності та на захист універсальних принципів прав людини, верховенства права і міжнародного правозахисту.