Корінними народами України є кримські татари, караїми, кримчаки — українців серед них немає
Отримано: 01.09.2025
Відповідь Міністерства культури України, отримана в межах офіційного запиту, підтверджує, що корінними народами України визнано лише три етнокультурні групи — караїмів, кримчаків і кримських татар. Такий вибір формально обґрунтований критерієм відсутності у цих груп власного державного утворення за межами України. Однак суть проблеми значно глибша.
Проблема не в тому, що етнічні українці, можливо, не відповідають критеріям корінного народу через наявність своєї державності.
Проблема в тому, що ані вони, ані автохтонні етнокультурні спільноти — бойки, лемки, гуцули, подоляни, волиняни, слобожани, поліщуки та інші, що проживають на території України століттями, не отримали жодного юридичного статусу — ні як корінні народи, ні як національні меншини, ні як колективний суб’єкт із правом на самовизначення та землю.
Формально, навіть якщо виключити можливість визнання українців корінним народом, держава була зобов’язана закріпити їхню правосуб’єктність як народу — носія суверенітету, джерела влади та власника територій, як це передбачено у статтях 5 і 13 Конституції України.
Проте після ухвалення Закону №1616-IX «Про корінні народи України» та Закону №2827-IX «Про національні меншини» правовий статус колективної суб’єктності отримали лише дві категорії: корінні народи та національні меншини.
Етнічні українці були прямо виключені з обох.
У результаті виник парадокс: українці як титульна нація й історичний носій суверенітету залишились єдиною групою, яка не охоплена жодною формою колективної правосуб’єктності.
Це юридичне виключення стало результатом підміни понять, коли визначення терміна «народ» було перенесено з громадянського контексту до етнокультурного — але без включення самого титульного народу.
Додатково Закон №2215-IX «Про дерадянізацію законодавства України» знищив правонаступність із радянським законодавством, у якому титульна нація визнавалася носієм влади та власником ресурсів. У чинній Конституції України поняття «український народ» міститься лише у преамбулі, яка відповідно до Закону №3354-IX «Про правотворчу діяльність» не має сили норми права.
Таким чином, три послідовні закони — №1616-IX, №2827-IX та №2215-IX — фактично виключили етнічних українців як спільноту з усіх форм юридично закріпленої суб’єктності.
Станом на сьогодні жоден нормативно-правовий акт в Україні не підтверджує, що етнічні українці є народом у сенсі джерела влади, носія колективних прав та власника територій.
Саме це й викликає глибоке обурення в суспільстві, особливо в умовах війни, мобілізації та знищення принципу рівноправності, проголошеного ще Декларацією прав національностей 1991 року.
