Преамбула не може містити норм права

Документ, представлений вище, — це офіційна відповідь Міністерства юстиції України, у якій роз’яснюється правова природа преамбули як елемента нормативно-правового акта. У листі зазначено, що преамбула не містить норм права, не має самостійної юридичної сили та не може розглядатися як норма прямої дії.

Преамбула — це вступна частина будь-якого закону або конституції. У ній формулюються загальні цілі, історичні обставини, мотиви та ціннісні орієнтири, на яких ґрунтується відповідний акт. Однак з юридичної точки зору преамбула не містить норм права. Тобто, на відміну від статей закону, преамбула не встановлює юридичних обов’язків, не надає прав і не може бути підставою для судових рішень чи дій органів влади.

Міністерство юстиції прямо зазначає: преамбула не може містити правових норм, вона не є джерелом прямої дії і не має самостійної юридичної сили.

Що це означає на практиці?

У Конституції України преамбула — це єдине місце, де згадується формулювання «народ України — громадяни України всіх національностей». Але оскільки це сформульовано в декларативній, а не в юридично зобов’язувальній частині, це не дає правової основи для офіційного визначення, хто саме є «народом України». Інакше кажучи, на підставі преамбули неможливо юридично закріпити, що народ України — це сукупність усіх громадян, бо це не визначення, а радше лозунг, декларація або політична заява.

Таким чином:

• преамбула не може використовуватись як юридична підстава для норм і статусів;

• поняття «український народ» не має чіткого правового визначення;

• будь-яке посилання на преамбулу як на начебто правову норму — це підміна юридичних понять.

Ця відповідь фактично фіксує відсутність колективної суб’єктності — вона ще раз підтверджує, що етнічні українці не мають оформленої суб’єктності як народу, оскільки не згадуються як народ в жодному чинному юридичному документі, на відміну від корінних народів і національних меншин, які в законодавстві закріплені як носії колективних прав.

Слід також враховувати, що викладена в листі позиція Міністерства юстиції відповідає не лише загальним принципам правової теорії, але й закріплена на рівні чинного законодавства України.

Зокрема, стаття 38 Закону України «Про правотворчу діяльність» № 3354-IX прямо встановлює, що преамбула не містить норм права і не має юридичної сили. Це означає, що будь-які формулювання, викладені в преамбулі Конституції — зокрема визначення «народ України» як «громадяни України всіх національностей» — не можуть розглядатися як юридично обов’язкові або такі, що породжують правові наслідки.

Показово, що в початковій редакції Закону № 3354-IX, у розділі XIV «Прикінцеві положення», пункті 2, підпункті 7, прямо зазначалося: преамбула «не містить норм права» і «не має сили прямої дії». Згодом цю норму було виключено Законом № 3624-IX від 21 березня 2024 року, що лише формально пом’якшило структуру тексту. Втім, сутність правового регулювання не змінилася: ключове положення статті 38 залишилося чинним, а правовий статус преамбули, як і раніше, залишається декларативним.

Таким чином, як на рівні офіційних роз’яснень, так і в чинному законодавстві однозначно підтверджується: преамбула не може використовуватися як юридичне джерело для визначення складу народу, суб’єкта суверенітету чи носія прав.