Тлумачення термінів: «Російська» та «Руська» мова

Відповідь Міністерства культури України демонструє, що в українській мові відсутнє чітке розрізнення між поняттями «русский» (як етнічна належність або мова народу) та «российский» (як належність до держави Російська Федерація).

У російській мові ця різниця є: «русский» — це, наприклад, російська людина, російська мова, російська культура. А «российский» — це все, що стосується держави Росія: російський паспорт, російська армія, російська влада. Тобто можна бути російським за походженням, але громадянином іншої держави. Або навпаки — бути неросійським, але мати громадянство РФ.

А в українській мові слова «русский» і «российский» зливаються в одне — «російський».

Наприклад, і «русский язык», і «язык Российской Федерации» перекладаються однаково — «російська мова». Це створює серйозну плутанину: українці сприймають російську мову як мову ворога, як мову держави-агресора, а не як мову народу, культури чи рідну мову мільйонів людей.

Через таку мовну особливість зникає можливість розрізняти: перед тобою росіянин за національністю, громадянин РФ чи просто російськомовна людина іншого походження?

На рівні слів в українській мові це одне й те саме. Тому й виникає агресія не лише до держави, а й до самої мови. Люди не можуть відокремити політику від культури, паспорт від особистості.

Коли громадяни звертаються з запитами до державних органів і отримують офіційні відповіді, в яких «російська мова» розглядається не як частина українського суспільства, а як щось зовнішнє — це лише посилює внутрішнє відчуття, що російська мова в Україні вважається чужою, ворожою, небажаною.

Попри те, що стаття 10 Конституції України гарантує свободу розвитку мов національних меншин та виконання міжнародних зобов’язань, зокрема Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Таким чином, проблема не лише в політиці, а в самій мові. Через цю лінгвістичну пастку Україна опинилася в ситуації, де неможливо висловити тонкі відмінності між «русским» і «россиянином», між «людиною» і «режимом». А якщо немає слів, щоб розрізняти — зникають і смисли. І замість розуміння залишається лише одне слово — «ворог».

Звідси й виникає конфлікт, який багатьом у Росії здається незрозумілим: вони не розуміють, чому українці воюють навіть із російською мовою. А українці інакше не можуть, бо в їхній мові «російська мова» вже означає мову ворога.

Це не просто емоційний конфлікт — це глибока проблема мови, права і культури.