До яких республік та держав входили українські землі станом на 01.01.1932 та 01.01.1978

Відповідь Українського інституту національної пам’яті надана у відповідь на звернення від 22 серпня 2024 року щодо державної належності українських етнічних земель у ХХ столітті.

У документі наведено дані за два історичні періоди: 1 січня 1932 року та 1 січня 1978 року.

Документ складається з двох частин: основної довідкової інформації та процедурно-роз’яснювальної вставки про повноваження самого Інституту.

Відповідь побудована на аналізі двох історичних зрізів — станом на 1 січня 1932 року та на 1 січня 1978 року — і містить інформацію про те, які території, заселені українцями, входили до складу тих чи інших держав у межах сучасних адміністративних кордонів України.

Перший часовий період — 1932 рік — охоплює склад Української Радянської Соціалістичної Республіки (як союзної республіки у складі СРСР).

До переліку увійшли території, що відповідають сучасним українським областям: Хмельницька, Житомирська, Вінницька, Київська, Черкаська, Чернігівська, Сумська, Полтавська, Кіровоградська, а також частини Одеської, Миколаївської, Харківської, Луганської, Донецької, Запорізької, Херсонської, Дніпропетровської областей і міста Києва. Додатково зазначено, що до складу Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки входила територія сучасного Криму, включно з містом Севастополь, а також (у складі інших держав) перебували Волинська, Рівненська, Тернопільська, Івано-Франківська та Львівська області (Польща), Чернівецька і частина Одеської областей — Південна Бессарабія (Румунія), Закарпатська область (Чехословаччина).

У другому часовому періоді — станом на 1978 рік — Український інститут національної пам’яті підтверджує, що всі згадані раніше території вже входили до складу Української РСР як союзної республіки у складі СРСР.

Це означає, що на той момент територіальна консолідація українських етнічних земель у межах однієї союзної республіки була формально завершена, принаймні з погляду радянського адміністративного устрою.

У додатку до документа також зазначено, що інформацію підготовлено на основі наукових джерел, зокрема видання: Лоза Ю.І. «Україна, держава: формування території та історія адміністративно-територіального устрою».

У заключній частині документа Український інститут національної пам’яті пояснює, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 684 від 12 листопада 2014 року він не є науково-дослідною установою в класичному розумінні, а лише органом, який реалізує державну політику у сфері національної пам’яті.

Тому у разі необхідності наукової інтерпретації або отримання наукової довідки Інститут рекомендує звертатися до Інституту історії України Національної академії наук України.

Таким чином, відповідь Українського інституту національної пам’яті не містить оцінок, юридичних висновків чи аналізу правового статусу територій, а надає виключно довідкову, фактологічну інформацію.

У ній зафіксовано, які регіони, заселені українським етнічним населенням, входили до складу різних державних утворень у ХХ столітті — до та після остаточної консолідації в межах УРСР.

Цей документ має значення як офіційне підтвердження історичної присутності українців на територіях, які у різні періоди ХХ століття перебували під юрисдикцією різних держав — СРСР (у межах УРСР і РРФСР), Польщі, Румунії та Чехословаччини.

Він також може використовуватися як архівне джерело для дослідження питань правонаступності, кордонів, етнічного складу населення та процесів територіальної трансформації української державності.