До яких республік та держав входили українські землі станом на 30.03.1919 рік, 15.02.1929 рік та 30.01.1937 рік

Відповідь, надана Українським інститутом національної пам’яті, є офіційною довідкою, складеною у відповідь на звернення від 16 вересня 2024 року. Суть запиту стосувалася уточнення: які саме історичні території, населені українцями, входили до складу різних держав і республік у першій половині ХХ століття.

Документ побудований на двох часових періодах: 1919 рік і 1929–1937 роки.

1. Період до 30 березня 1919 року

Український інститут національної пам’яті пояснює, що на той момент неможливо однозначно визначити державну належність більшості історичних українських територій, оскільки тривали активні бойові дії. Території переходили під контроль різних армій і державних утворень.

Водночас у відповіді надається докладний перелік територій, що історично заселялися українцями, із зазначенням, під чий контроль вони потрапили у той час:

• Під контролем Української Народної Республіки: частина Східного Поділля, Брацлавщина, Східне Полісся, частина Північного Причорномор’я.

• Під румунською окупацією: Північна Буковина, Хотинщина, Південна Бессарабія, частина Закарпаття.

• Під чехословацькою окупацією: Пряшівщина та західне Закарпаття.

• Під польською окупацією: Східна Галичина, Західна Волинь, Лемківщина, Холмщина, Підляшшя, Посання та інші регіони.

• Під контролем білогвардійських сил (військових формувань армії Денікіна тощо): Крим, південь Таврії, частина Причорномор’я.

• Під окупацією більшовицьких військ: Східне Поділля, Слобожанщина, Донщина, Кубань, Стародубщина, Східна Волинь.

Таким чином, українське населення було історично розселене на територіях, що на той момент входили до складу різних військових і політичних утворень.

2. Період з 15 травня 1929 року по 30 січня 1937 року

У цьому періоді Український інститут національної пам’яті зафіксував, які українські території входили до складу різних держав.

До складу Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки (РРФСР) входили:

• Східне Полісся

• Київщина

• Полтавщина

• Поділля

• Брацлавщина

• Сіверщина

• Запоріжжя

• Слобожанщина

• Донщина

• південь Таврії

• західне узбережжя Кубані

• південна частина Причорномор’я

• Східна Волинь

До складу Польщі входили:

• Галичина

• Західна Волинь

• Західне Полісся

• Лемківщина

• Холмщина

• Підляшшя

• Посання

До складу Чехословаччини:

• Пряшівщина

• Закарпаття

До складу Румунії:

• Північна Буковина

• Хотинщина

• Південна Бессарабія

• частина Марамороша

Усі ці землі були історично заселені українським населенням, що підтверджено посиланнями на наступні наукові джерела:

• «Атлас історії України»

• Лоза Ю. І. «Україна, держава: формування території та історія адміністративно-територіального устрою»

• Романець В. О. «Етнічні українські землі»

3. Уточнення повноважень Українського інституту національної пам’яті

У фінальній частині документа наголошується, що Український інститут національної пам’яті не є науково-дослідною установою в класичному розумінні. Він реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті, однак не здійснює наукових досліджень або класифікацій. Тому в разі необхідності глибшого аналізу або довідки інститут рекомендує звертатися до Інституту історії України Національної академії наук України.

Відповідь Українського інституту національної пам’яті не містить оцінок або юридичних висновків. Вона надає довідкову інформацію про те, які території в різні періоди (1919 та 1929–1937 роки) входили до складу різних держав і політичних утворень, і де при цьому проживало українське населення.

Документ фактично фіксує:

• широкий історичний ареал проживання українців — від Кубані до Карпат, від Криму до Полісся;

• численні адміністративні належності цих територій у ХХ столітті — від РРФСР до Польщі, Румунії та Чехословаччини;

• факт постійної міграції, роздробленості й нестабільного правового статусу українських територій на початку ХХ століття.

Такий документ є важливим інформаційно-довідковим джерелом, що підтверджує: українське населення історично було присутнє на територіях, які значною мірою виходять за межі сучасних кордонів України.