Держави системно маніпулюють правосуб’єктністю, щоб уникнути міжнародних зобов’язань із захисту прав людини. Вони свідомо відмовляються визнавати людину як носія природних прав, підміняючи її статусом “фізичної особи”, “громадянина”, “податкового резидента”, “військовозобов’язаного” — тобто юридичними фікціями, які не захищені міжнародним правом.

 

1. Як це працює?

 

1.1. Підміна статусу

– Замість “людина” (носій природних прав) — вас записують у “громадянина” (обов’язки перед державою).

– Замість “особистість” (недоторканність гідності) — вас перетворюють на “фізичну особу” (об’єкт регулювання).

– Замість “вільна людина” — вас оголошують “військовозобов’язаним”, “підсудним”, “резидентом” (обмежені статуси).

 

1.2. Мета: позбавити вас міжнародного захисту, адже конвенції захищають людей, а не “громадян” чи “фізичних осіб”.

 

2. Позбавлення прав через «добровільну згоду»

– Держави стверджують, що ви «погодилися» на обмеження, коли:

– отримали паспорт (хоча його видають без вашого усвідомленого волевиявлення),

– «користуєтесь послугами держави» (дороги, медицина — хоча податки стягуються примусово),

– не відмовились явно від громадянства (хоча процедура відмови часто є неможливою).

 

2.1. Реальність: ніхто не питає вашої усвідомленої, добровільної та інформованої згоди на позбавлення прав.

 

3. Ігнорування природної правосуб’єктності

– Міжнародне право (ВДПЛ, МПГПП) захищає людину, а не “громадянина”.

– Але суди й чиновники навмисно ігнорують це, тлумачачи ваші права виключно в межах національного законодавства.

 

3.1. Приклад:

– Ви вимагаєте захисту від примусової мобілізації, посилаючись на право на життя (ст. 6 МПГПП).

– У відповідь чуєте: “Ви військовозобов’язаний, зобов’язані служити” (національний закон вище ваших прав).

 

4. Придушення через «законні» процедури

– Якщо ви заявляєте про свою природну правосуб’єктність, вас можуть:

– оголосити “недієздатним”,

– примусово госпіталізувати (як “соціально небезпечного”),

– позбавити доступу до суду (як “неправоздатного”).

 

4.1. Чому це працює?

Тому що держава відмовляється визнавати вас людиною — лише “громадянином”, який має підкорятись.

 

5. Що робити? Як захиститися?

 

5.1. Чітко заявляти про свою правосуб’єктність

– У судах, у спілкуванні з чиновниками, в офіційних документах вимагати визнання вас саме людиною, а не “фізичною особою”.

 

5.2. Приклад заяви:

Я, [ПІБ], є людиною — носієм природних і невідчужуваних прав, гарантованих Загальною декларацією прав людини (1948) та Міжнародним пактом про громадянські і політичні права (1966). Я не надавав добровільної та усвідомленої згоди на обмеження цих прав. Вимагаю розгляду моєї справи відповідно до норм міжнародного права, а не виключно національного законодавства.

 

5.3. Вимагати застосування міжнародного права

– Якщо держава ратифікувала конвенції (наприклад, МПГПП, Конвенцію проти катувань) — наполягати на їхній перевазі над внутрішнім законодавством.

– Посилатися на рішення міжнародних органів (ЄСПЛ, Комітет ООН з прав людини).

 

5.4. Фіксувати порушення

– Якщо чиновник чи суд відмовляється визнавати вашу правосуб’єктність — це пряме порушення міжнародного права.

– Такі відмови можна оскаржити в міжнародних інстанціях (через індивідуальні скарги в ООН або ЄСПЛ).

 

6. Висновок

Держави свідомо стирають людську правосуб’єктність, щоб позбавити вас захисту. Але природні права існують незалежно від державної системи. Якщо ви явно про них не заявляєте — вас вважатимуть “громадянином”, “фізичною особою”, “військовозобов’язаним” — тобто об’єктом управління, а не вільною людиною.

Говорячи про правосуб’єктність і маніпуляції з боку держави, важливо зберігати тверезий юридичний підхід і не скочуватися в абстрактні теорії. Влада часто використовує звинувачення в «конспірології», щоб дискредитувати тих, хто посилається на природні права або міжнародні норми.

Захищаючи свою правосуб’єктність, важливо залишатися в межах права, а не емоцій. Держави дійсно маніпулюють статусами, щоб обмежити ваші свободи — але це не «змова», а системна юридична практика. Ваша сила — в точних посиланнях на міжнародні норми, а не в гучних гаслах.

Не дайте загнати себе в кут ярликом «конспіролог». Ваша зброя — право, а не теорії.

Зауваження:

У класичному праві термін «правосуб’єктність» також використовується для позначення здатності особи мати та реалізовувати права (включаючи дієздатність, правоздатність і деліктоздатність). Однак у цьому матеріалі під правосуб’єктністю розуміється ширший, системний і критичний підхід, пов’язаний із механізмами управління та обмеження прав через юридичні статуси.