Важливо розуміти: дотримання прав людини — це не акт доброї волі і не жест гуманності. Це не моральна позиція, не політична думка і не питання кількості біженців. Це — пряма юридична обов’язковість держави.

Держава існує лише настільки, наскільки вона виконує власні закони. Її легітимність — це не територія, не президент, не парламент і навіть не прапор. Єдине, що робить державу державою — це виконання норм, закріплених у її власній конституції. Конституція — це не аркуш паперу, а ідентифікатор самого існування правопорядку.

Якщо держава припиняє дотримуватися конституційних норм — вона, по суті, скасовує саму себе. Вона більше не є суб’єктом, а стає структурою, яка втратила правову форму. І будь-які заяви на кшталт «конституція на паузі» — це не просто абсурд. Це самознищення. Президент, який нібито «ставить конституцію на паузу», тим самим обнуляє й власну легітимність. Адже його влада можлива лише в межах саме цієї конституції. Без неї він — ніхто, просто посадова особа без правової опори.

Та сама логіка діє і щодо міжнародних зобов’язань. Якщо держава підписала Женевську конвенцію, Європейську конвенцію з прав людини, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права та інші міжнародні документи — вона зобов’язана їх виконувати. Це не жест солідарності і не “допомога біженцям”. Це юридичний обов&rsq ... Читати далі ⇢

Держави системно маніпулюють правосуб’єктністю, щоб уникнути міжнародних зобов’язань із захисту прав людини. Вони свідомо відмовляються визнавати людину як носія природних прав, підміняючи її статусом “фізичної особи”, “громадянина”, “податкового резидента”, “військовозобов’язаного” — тобто юридичними фікціями, які не захищені міжнародним правом.

1. Як це працює?

1.1. Підміна статусу

– Замість “людина” (носій природних прав) — вас записують у “громадянина” (обов’язки перед державою).

– Замість “особистість” (недоторканність гідності) — вас перетворюють на “фізичну особу&rd ... Читати далі ⇢