Написання «Росія», «Путін», «РФ» з малої літери обнулює юридичні претензії України

Міністерство юстиції України в офіційній відповіді від липня 2025 року підтвердило, що написання слів «Путін», «Росія», «РФ», «Російська Федерація» з великої літери в публічному просторі — зокрема в соціальних мережах або в офіційних документах — не утворює ані адміністративного, ані кримінального правопорушення.

Міністерство прямо зазначило, що чинне українське законодавство не передбачає жодної юридичної відповідальності за використання цих слів із великої літери. Це означає, що жодні санкції щодо громадян на цій підставі не можуть вважатися правомірними та підлягають негайному оскарженню.

Запит було подано на тлі масштабної внутрішньої кампанії, ініційованої органами влади, посадовими особами, адвокатами та пропагандистськими активістами, які наполегливо просувають практику написання назв «Росія», «РФ» та прізвища «Путін» виключно з малої літери.

Цю практику публічно мотивують тим, що держава-агресор нібито не заслуговує на написання з великої літери. Проте з юридичної точки зору така позиція є не лише непрофесійною, але й глибоко шкідливою.

Відповідно до міжнародних правових стандартів, включаючи положення Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року, норм міжнародного гуманітарного права (Женевські конвенції), резолюцій Генеральної Асамблеї ООН і правил дипломатичного листування, найменування держав, офіційних осіб та суб’єктів міжнародного права мають писатися відповідно до встановлених норм мови та ділової практики.

Порушення цієї норми в офіційних документах призводить до втрати юридичної сили відповідних претензій, актів, скарг або процесуальних заяв, оскільки такі документи можуть бути визнані неналежними або такими, що не відповідають стандартам юридичної комунікації.

Таким чином, масова практика заниження регістру в написанні назв держави-агресора та її лідерів, яку просувають українські державні структури, парадоксальним чином грає на користь Російської Федерації.

Вона фактично нівелює юридичну силу документів, що мають фіксувати відповідальність агресора, зокрема в контексті компенсаційних позовів, скарг до міжнародних судів, дипломатичного листування та звернень до ООН чи ЄСПЛ. Така практика може бути кваліфікована як свідоме юридичне підривання позиції України на міжнародній арені та створення умов для подальшої відмови у визнанні висунутих вимог.

Виникає підозра, що подібне цілеспрямоване впровадження юридично нікчемної риторики в державні документи України є елементом негласної домовленості між представниками влади України та Російської Федерації, результатом прихованого саботажу або свідомої юридичної деморалізації міжнародної позиції України.

У контексті міжнародного права це може розглядатися як форма «примусового самообнулення» суб’єктності — коли держава добровільно відмовляється від можливості ефективно реалізовувати свої міжнародні права та претензії. Такий підхід грубо порушує зобов’язання України щодо захисту своїх громадян, територій та репутації відповідно до Статуту ООН (стаття 2), а також принципу добросовісності у міжнародних відносинах (bona fide).

Отже, поданий інформаційний запит був спробою перевірити, чи існує формальна заборона або санкція за написання назв держави-агресора з великої літери.

Відповідь Міністерства юстиції підтверджує, що такої заборони не існує.

Це означає, що вся розгорнута в Україні кампанія зі стилістичної цензури спрямована не на захист від агресора, а на юридичне знецінення державної документації, що потребує правової оцінки та можливого порушення міжнародних процедур щодо саботажу національних інтересів.