Міжетнічний конфлікт інтересів
Одним із найнаочніших доказів формального характеру Закону України №1616-IX «Про корінні народи України» є той факт, що під час його ухвалення держава використала терміни й риторику, запозичені з Конвенції №169 Міжнародної організації праці, але не ратифікувала саму Конвенцію. Це створює критичне протиріччя: Україна взяла на озброєння зовнішню оболонку міжнародного права, але відмовилася взяти на себе його зобов’язання.
Що таке Конвенція №169 Міжнародної організації праці і чому вона є ключовою?
Це єдина універсальна міжнародна конвенція, яка захищає колективні права корінних народів. Вона була ухвалена у 1989 році й вважається головним юридичним інструментом захисту:
– права на самовизначення;
– права на землю і природні ресурси;
– права на збереження мови, культури, релігії й традиційного способу життя;
... Читати далі ⇢
Хронологія обнулення та усунення етнічних українців з правової системи України
Фундаментальний обман полягає у підміні юридичного статусу народу культурною символікою. Замість того, щоб визнатиетнічних українців суверенним народом, наділеним колективними правами — такими як земля, самоврядування та міжнародне представництво — держава запропонувала мову, вишиванки й народні пісні як замінники.
Розмовляти українською стало культурною відзнакою, але не юридичною ідентичністю. У цьому й полягає суть маніпуляції: суверенний статус українців було відібрано й замінено декоративною спадщиною. У результаті етнічні українці сьогодні не мають політичного представництва, бо в юридичному сенсі вони більше не визнаються народом — лише знеособленими індивідами в фольклоризованому населенні.
Нижче подано хронологічну карту юридичного обнулення українців — із датами, описами змін і поясненням суті кожної підміни.
1. 1991–1996: Український народ як нація, а не просто населення
... Читати далі ⇢
Якщо українець - не народ, то його мобілізація є злочином
В історії Голокосту та нацизму все також починалося з прийняття закону і продовжувалося строго за їхнім законом. Закони заздалегідь писалися під геноцид, щоб кожен злочин мав юридичне обґрунтування. Сьогодні — та ж методика, тільки тонше: виключення, залякування, війна, цифровий контроль, патріотичні гасла, риторика «нацбезпеки» та «державної необхідності».
Історичний приклад із євреями в нацистській Німеччині показує, що громадянство не захищає, якщо людину виключили з визнаної групи. Євреї формально залишалися громадянами, але були позбавлені прав і піддавалися знищенню, тому що не вважалися частиною «народу». Це доводить, що саме по собі громадянство не надає ні захисту, ні підстав для нав’язування обов’язків — наприклад, мобілізації — якщо людина не визнана частиною суверенної групи.
Громадянство — це адміністративний статус, який фіксує підпорядковані ... Читати далі ⇢
Виключення етнічних українців з джерела суверенітету України
Відповідно до Закону України №1616-IX «Про корінні народи України» від 1 липня 2021 року, етнічні українці не включені до переліку корінних народів. Зазначений закон, ініційований Президентом України Володимиром Зеленським як невідкладний, надав статус корінного народу трьом етнокультурним групам — кримським татарам, караїмам і кримчакам — без будь-яких обмежень щодо чисельності, місця проживання або громадянства, поширивши їхні права на всю територію України.
У той самий час титульна нація — етнічні українці, а також автохтонні українські субетнічні групи, такі як бойки, гуцули, лемки, волиняни, подоляни, слобожани та поліщуки — були повністю виключені з переліку корінних народів та з системи колективних прав. Жодна з цих гру ... Читати далі ⇢
Докази системного геноциду українського народу
v1.2
I. Міжнародна співучасть в організації внутрішнього терору в Україні
Держави Європейського Союзу, Сполучені Штати Америки, Велика Британія, Канада, Австралія, Швейцарія, Японія та інші країни-донори несуть пряму міжнародно-правову відповідальність за співучасть в організації масштабного внутрішнього терору на території України. Продовжуючи надавати багатомільярдне безумовне фінансування українському режиму в умовах офіційної дерогації зобов’язань із дотримання прав людини, ці держави фактично забезпечують безперебійну роботу репресивного апарату, що систематично здійснює міжнародні злочини.
Частина коштів країн-донорів спрямовується на фінансування:
◦ Примусової мобілізації громадян з елементами насильства, кримінального переслідування за відмову та “полювання” на чоловіків як всередині країни, так і за її межами;
... Читати далі ⇢