Вкладення: 2

Запит було подано з метою отримання правового роз’яснення щодо терміна «рекрут» у контексті законодавства України, міжнародного гуманітарного права та чинної практики Збройних Сил.

Питання стосувалися як внутрішнього статусу цього терміна (його використання в нормативно-правових актах і статутах ЗСУ), так і його відповідності міжнародним стандартам (документи ООН, Женевські конвенції, практика країн НАТО).

Окремо уточнювалися питання тривалості служби, співвідношення зі званнями та посадами, а також правових відмінностей між «рекрутом» і військовослужбовцем.

Результати аналізу наданої відповіді дають змогу зробити такі висновки:

1. Термін «рекрут» дійсно фігурує в українських нормативних документах, зокрема — в Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, а також у Переліку штатних посад, затвердженому наказом Міноборони № 317 від 07.09.2020. Однак при цьому його правовий статус залишається невизначеним, тому що:

Вкладення: 1

Запит було подано з метою отримання офіційного роз’яснення правового значення терміна «рекрутинг», оскільки це слово надзвичайно активно використовується у публічному просторі: з’являється у рекламних оголошеннях, поширюється у вигляді SMS-повідомлень, а також використовується при відкритті нових центрів «рекрутингу» по всій території України з пропозиціями вступу до лав Збройних Сил України.

Додатково слід зазначити, що існує Наказ Міністерства оборони України від 27.10.2023 № 637 «Про затвердження Концепції військової кадрової політики в системі Міністерства оборони України на період до 2028 року», в якому термін «рекрутинг» визначений як один з інструментів кадрової політики.

В офіційній відповіді Міністерства оборони України прямо зазначено:

«Рекрутинг — це цілеспрямований пошук і вербування персоналу для комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями відповідної якості та кількості».

Саме така формулювання викликає принципове юридичне питання.

 ... Читати далі ⇢

Вкладення: 2

У наданій відповіді Міністерство оборони України зазначило, що не володіє нормативним визначенням терміна «Вітчизна» і не є розпорядником інформації з цього питання. При цьому міністерство стверджує, що цей термін використовується в Конституції України та низці законів як «загальновідомий» і не потребує додаткового тлумачення.

Однак така позиція не лише юридично вразлива, а й виявляє глибоке протиріччя в правовій системі України. Термін «Вітчизна» дійсно згадується в статті 65 Конституції, де сказано: «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов’язком громадян України». Але в статті 17 тієї ж Конституції зазначено, що захист суверенітету та незалежності України покладається на «народ України».

Між «громадянином» і «народом» в українському праві відсутній чіткий юридичний зв’язок, оскільки після прийняття Закону № 1616-IX «Про корінні народи України» та Закону № 2827-IX «Про національні меншини» етнічні українці були викл ... Читати далі ⇢

Вкладення: 3

В офіційній відповіді Центрального юридичного управління Генерального штабу Збройних Сил України (№ 316/1553 від 5 квітня 2024 року) прямо зазначено, що в розпорядженні цього органу відсутні нормативно-правові акти, які містять визначення терміна «військова агресія».

Таким чином, попри неодноразове використання цієї формули в указах Президента України — зокрема в Указі про запровадження воєнного стану (№ 64/2022) та Указі про загальну мобілізацію (№ 69/2022), де війна описується як «військова агресія Російської Федерації проти України», — саме поняття юридично не визначене в українському законодавстві.

Більше того, Центральне юридичне управління прямо посилається на статтю 1 Закону України «Про оборону України», в якій вживається термін «збройна агресія», а не «військова агресія».

Також у листі зазначено, що визначення терміна «агресія» міститься в Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 3314 від 14.12.1974, однак цей міжнародний документ не закріплює термін «військова агресія» як правову категорію в українсь ... Читати далі ⇢

Вкладення: 2

Офіційна відповідь, надана Управлінням персоналу Командування Сухопутних військ України 24 червня 2025 року, є прямим визнанням факту порушення чинного законодавства. У листі Міністерство оборони України офіційно підтверджує, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) не мають повноважень оголошувати громадян у розшук.

Втім, у тому ж документі зазначено, що ТЦК та СП звертаються до органів Національної поліції з проханням про затримання та доставлення громадян, які нібито порушили військовий облік, до найближчого територіального центру. Таким чином, міністерство фактично описує механізм розшуку та затримання громадян, що здійснюється не через судові процедури, а на підставі внутрішніх відомчих розпоряджень.

Така практика становить пряме порушення закону та перевищення службових повноважень, що має ознаки кримінального правопорушення відповідно до статті 365 Кримінального кодексу України, бо фактичне залучення поліції до мобілізаційних функційпрямо суперечить статті 5, пункту 7  ... Читати далі ⇢

Вкладення: 1

Ця офіційна відповідь юридичного департаменту Міністерства оборони України була надана у відповідь на публічний запит щодо роз’яснення використання терміна «ухилянт», який широко вживається в українських ЗМІ та публічній риториці з метою нав’язування громадянам почуття провини та тиску за нібито ухилення від мобілізації.

Метою звернення було з’ясування, чи має цей термін якесь офіційне або юридичне визначення в українському законодавстві, а також чи існують законні підстави для його використання в офіційних комунікаціях з боку державних органів або медіа.

У своїй офіційній відповіді Міністерство оборони чітко зазначило, що термін «ухилянт» відсутній в українському законодавстві і не використовується Міністерством в жодному офіційному документі чи нормативному акті.

У листі також пояснюється, що така лексика не підпадає під визначення «публічної інформації» в розумінні закону, оскільки не має жодного юридичного змісту або закріпленого значення в правовій системі України. Відтак, її використання у публічній риториці, зокрема у виступа ... Читати далі ⇢