Розбираємо міфи про “корпорацію УКРАЇНА”, ЄДРПОУ, капслок і псевдоюристів

1. Що таке держава?

Держава — це публічно-правова форма організації влади, яка має суверенітет, територію, населення та систему управління. Її юридична природа закріплюється Конституцією, законами та міжнародним визнанням.

2. Чому люди плутають державу з корпорацією?

Останніми роками в українському інформаційному просторі поширилася ідея, що Україна — це не держава, а “корпорація”, зареєстрована як приватна структура.

Люди путають правосуб’єктність з правом на самовизначення, фізичну особу — з народом, громадянство — з колективним статусом. В результаті вони не розуміють, хто вони є юридично: суб’єкт, об’єкт, людина, громадянин, народ. Це створює хаос сприйняття і позбавляє точок опори — людина не знає, від чого відштовхуватися: від паспорта, від біології, від нації чи від прав. Все змішано, і саме в цьому корінь заблуждень.

Нижче пояснюємо, що таке:

2.1. Публічне право (конституційне)

Це система норм, яка регулює відносини між людиною і державою.

Сюди входять:

• Конституція

• Адміністративне право

• Кримінальне право

• Міжнародне публічне право

Це право захищає права, свободи, встановлює верховенство народу і структуру державної влади.

2.2. Приватне право (цивільне, господарське)

Це норми, що регулюють відносини між приватними суб’єктами — фізичними та юридичними особами.

Сюди входять:

• Цивільний кодекс

• Господарський кодекс

• Договори, угоди, зобов’язання

У приватному праві ви — “фізична особа”, “сторона договору”, “клієнт”, “власник майна”. Але це не скасовує вашої ролі як людини і громадянина у публічній сфері.

Довідка. Види права: публічне і приватне

Публічне право (регулює відносини між людиною і державою):

• Конституційне право

• Адміністративне право

• Кримінальне право

• Фінансове право (податки, бюджет)

• Міжнародне публічне право

• Муніципальне право

• Виборче право

Приватне право (регулює відносини між рівноправними учасниками):

• Цивільне право

• Господарське право

• Сімейне право

• Трудове право

• Спадкове право

• Міжнародне приватне право

• Право інтелектуальної власності

• Зобов’язальне право

3. Чому державні органи мають коди ЄДРПОУ?

Тому що вони повинні взаємодіяти з юридичними особами і банками, мати казначейські рахунки, оформлювати бухгалтерські документи. Це технічний елемент, а не ознака комерційної природи.

Код у реєстрі не перетворює державний орган на корпорацію. Навіть Верховна Рада має код — тому що вона, наприклад, закуповує папір або орендує приміщення

4. Що таке “фізична особа”?

Це не раб і не об’єкт. Це термін, який означає, що людина має правоздатність у приватному праві. Це не визначення вашої сутності — це лише юридична форма для договірних відносин.

5. Де межа?

Держава — це публічно-правова форма організації влади.

Корпорація — це приватно-правова форма об’єднання капіталу.

Жодна країна не зареєстрована як “ТОВ” у сенсі, що вона підпорядковується акціонерам.

Навіть якщо держава взаємодіє з юридичними особами й має фінансову звітність — це не робить її комерційною організацією.

6. Чому люди плутаються?

• Тому що держава зловживає адміністративною та податковою системою

• Тому що суди працюють як бізнес

• Тому що влада діє без зворотного зв’язку з народом і без правових гарантій відповідальності.

Але це не є юридичним доказом того, що Україна — “корпорація”. Це політична і правова катастрофа, а не корпоративний статус.

7. Як розрізняти?

Розмежування видів права — це питання контексту та учасників правовідносин.

• Якщо документ посилається на Конституцію — це публічне право.

• Якщо на Цивільний кодекс — це приватне право.

• Якщо вас штрафує податкова — це адміністративне право.

• Якщо ви купуєте будинок — це цивільне право.

• Якщо спір між компаніями за контрактом — це комерційне право.

• Якщо питання стосується оренди порту, морських перевезень або колізій юрисдикцій — це морське право.

• Якщо йдеться про застосування норм між державами — це міжнародне публічне право.

• Якщо спір між резидентом України та іноземною фірмою — це міжнародне приватне право.

8. Чому реєстрація в міжнародних базах не робить державу приватною компанією?

Деякі користувачі інтернету стверджують: раз Міністерство оборони України або Верховна Рада мають коди в міжнародних базах — наприклад, на сайтах податкових реєстрів США чи в реєстрах юрисдикції DUNS — значить, це “приватні фірми”.

Це маніпуляція.

Пояснюємо:

8.1. Реєстрація — це не статус, а технічна необхідність

Державні органи часто відкривають рахунки, укладають контракти, отримують обладнання та кредити від іноземних організацій.

Для цього вони повинні бути технічно ідентифіковані в міжнародних облікових системах.

8.2. DUNS і LEI — це просто ідентифікатори

DUNS — система, де реєструються навіть університети, лікарні, громадські організації та суди.

Це не комерційний реєстр, а довідкова база даних для міжнародної звітності та логістики.

LEI (Legal Entity Identifier) — це глобальний ідентифікатор, необхідний для фінансових операцій. Його мають навіть центральні банки, ООН та державні міністерства.

8.3. Держава не стає приватною структурою лише тому, що її код є в якійсь базі

Це все одно що сказати, ніби людина — робот, бо має паспортний номер у міжнародній базі ICAO.

Наявність коду не визначає юридичну природу.

Юридичний статус держави визначається виключно Конституцією, законами, судовою системою та міжнародним визнанням.

Якщо українські органи десь зареєстровані — це не означає, що вони приватні. Це означає, що вони взаємодіють зі світом, як і всі державні структури. Не плутайте бухгалтерський порядок із правовим статусом.

9. Чому в міжнародних документах назви країн пишуть великими літерами?

Один із поширених міфів — нібито написання назви держави капслоком (наприклад, «UKRAINE», «UNITED STATES OF AMERICA») означає, що йдеться про “корпорацію”, а не про суверенну державу. Це хибне уявлення.

Розберемо по черзі:

9.1. Це типографічна стандартизація, а не юридичне значення

Міжнародні договори, банківські звіти, дипломатичні ноти, бази даних (на кшталт SWIFT, LEI, DUNS) використовують великі літери для зручності сканування, візуальної уніфікації та технічної сумісності.

9.2. Усі країни пишуться капслоком

У тих самих базах ви знайдете:

• UNITED STATES

• GERMANY

• JAPAN

• ISRAEL

• RUSSIAN FEDERATION

Це не робить їх «корпораціями». Це просто технічний формат оформлення.

9.3. Капслок використовується у стандартах ISO та ООН

Стандарти ISO 3166 (коди країн) і UN/LOCODE (локаційні коди) записують назви держав виключно великими літерами. Це прийнятий шаблон — а не визначення правового статусу.

9.4. Жоден міжнародний суд, жодна держава і жодна правова система світу не використовує капслок як підставу для визначення юридичного статусу суб’єкта

Стверджувати, що «UKRAINE» у верхньому регістрі — це доказ “компанії”, — те саме, що сказати, ніби людина на ім’я JOHN SMITH у паспорті — це товар, а не громадянин. Це просто типографіка.

Назва «UKRAINE» великими літерами — це не юридичне визначення, а візуальний стандарт, прийнятий у міжнародних системах. Це ніяк не впливає на державний статус України чи будь-якої іншої країни.

10. Кому вигідні ці хибні уявлення?

Ідея про “корпоративну Україну” — не просто безневинний міф. Її свідомо використовують як інструмент маніпуляції та підриву правової свідомості. Ось кому це вигідно:

10.1. Шахраям і “юристам від Бога”

Вони продають “сертифікати живої людини”, “вихід із системи”, “відмову від ІПН”, обіцяючи звільнення від податків, штрафів і мобілізації. Це не лише обман, а й прямий шлях до кримінальної відповідальності.

10.2. Пропагандистам і дестабілізаторам

Ідея про те, що держава — “фірма”, а громадянин — “товар”, використовується в інформаційних операціях для руйнування довіри до державних інституцій, особливо в умовах війни та кризи. Це створює анархію і деморалізацію.

10.3. Тим, хто намагається уникнути законів

Для частини людей це зручна психологічна відмовка, щоб не сплачувати податки, не виконувати обов’язки, не визнавати суди. Вони вигадують “альтернативну юрисдикцію”, аби не нести відповідальність.

11. Не плутайте юридичну реальність із фантазіями

Держава — це не корпорація.

Вона може бути репресивною, корумпованою, антидемократичною. Але юридично вона залишається публічною формою влади, що діє від імені народу. Саме в цьому суть конфлікту, а не в кодах і реєстрах.

Міф про те, що «УКРАЇНА — корпорація», відволікає увагу від реальних правових загроз. Він підміняє політичну боротьбу за свої права псевдоюридичними схемами. Він відвертає від аналізу Конституції, норм міжнародного права та механізмів народовладдя.

Нас має турбувати не те, як написано назву країни в базі DUNS, а те, що в українському законодавстві народ як суб’єкт суверенітету фактично виключений.

Що етнічні українці не визнані як народ — а отже, не мають права на самовизначення. Що положення Конституції систематично ігноруються, а міжнародне право послідовно порушується.

Правова катастрофа полягає не в “корпоративній природі”, а в юридичному обезособленні народу, у знищенні колективного статусу й відмові від демократичного представництва.

Навіть якщо довіра до права зруйнована, саме право залишається останнім орієнтиром. Не капслок, не чутки, не припущення — а норми Конституції та міжнародних договорів. Тільки через право можна відновити статус. Тільки через норми — повернути суб’єктність.

Право — це не символ. Це інструмент. І відмова від нього — це відмова від усього.

12. Висновок

Жодна “корпорація” не має юридичної сили без згоди народу

Навіть якщо припустити, що хтось колись у закритих кабінетах «вирішив», що Україна — це корпорація, зареєстрував щось десь і розіслав інструкції — це не надає жодного правового ефекту.

Без згоди народу, без ухвалення Конституції, без відкритого суспільного договору — усі такі дії залишаються фікцією, що не має юридичної сили. З таким же успіхом можна заявити, що ми живемо не в Україні, а в “Імперії Марса”.

Можна зареєструвати «Галактичний союз» у приватному реєстрі, надрукувати “космічну конституцію” і вимагати від людей підкорятися законам зоряного флоту.

Але допоки народ не брав у цьому участі, допоки це не закріплено в Конституції — це лише фантазія, а не право. Право не ґрунтується на припущеннях. Воно ґрунтується на визнаному джерелі влади — народі.

А якщо народ не делегував повноваження — жодна “корпорація” не може вважатися законною.

 

 

 

 

 

***

Дисклеймер

Ця публікація не є юридичним висновком і не складена дипломованим юристом. Матеріал має інформаційно-аналітичний характер і призначений виключно для ознайомлення та самостійного критичного осмислення.

Автор не претендує на остаточне тлумачення правових норм і рекомендує розглядати викладене як напрям для подальшого вивчення та перевірки. Навіть якщо окремі тези щодо юридичної реєстрації державних структур у міжнародних базах мають під собою підстави, це не означає наявності в громадян юридичного інструменту впливу на подібні процеси.

Юридично значущі дії та захист прав можливі виключно в тому правовому полі, де особа має визнаний статус, суб’єктивні права та доступ до механізмів їх реалізації.